Правові дослідження вітчизняних юристів стали більше піддавати аналізу поняття правового прецеденту і його значення в правовій системі. Зростання інтересу до цього питання пояснюється прагненням українських юристів визначити і намітити шляхи і засоби підвищення судової влади.
Інструкція
1
Як джерело права прецедент існує з давніх часів. Спочатку прецедентами були усні заяви чи рішення магістратів. Вони були обов’язковими при винесенні рішення схожих справ тільки для самих магістратів, які їх прийняли, у протягом всього терміну займаної ними посади.
2
Правовий прецедент мав широке застосування у всі часи. Сьогодні він є найважливішим джерелом права в юридичних системах Великобританії, Австралії, США, Канади та багатьох інших країнах. У Україні до революції значення правового прецеденту було неоднозначним. Одні правові діячі визнавали прецедент як форма права, хоч і як доповнення до основного закону, інші — значимість прецеденту, як самостійного джерела права, заперечували.
3
У ряді країн серед правових форм найважливіше місце займає правовий прецедент. Зародившись ще у часи рабовласницького ладу прецедент є дією або рішенням проблеми, яке в подальшому в аналогічних умовах розглядається як певний зразок. Таким чином, прецедентне право — це судовий або адміністративний вердикт по конкретній юридичній процесу, який схильний до загальнообов’язкової юридичної значимості.
4
Правовий прецедент завжди максимально схожий з фактичною ситуацією, так як він вироблений на основі конкретних випадків і казусів. Є досить багато інстанцій, які можуть створити прецедент. Як джерело правової прецедент характеризується гнучкістю і суперечливістю, які обумовлюються тим, що видаються одним і тим же органом влади нормативні акти іноді суперечливі. Тому не дивно, що вердикти різних судових колегій по схожих справах мають значні відмінності. Тим самим визначається гнучкість правового прецеденту як джерела правового.
5
Часто, застосовуючи закон, суд не знаходить правової норми для винесення рішення конкретно взятого справи. Грунтуючись на цьому суд не може відмовити в розгляді даного спору, тому спираючись на загальні принципи тієї чи іншої правової системи, суд може встановити нову норму. Або грамотно витлумачивши схожу норму і зв’язавши її з розглянутим випадком, покласти в основу свого рішення — так народжуються нові норми, що застосовуються на практиці іншими судами, купуючи значущу силу і статус правового прецеденту.